Технологія ЧПК виникла з потреб аерокосмічної промисловості. Наприкінці 1940-х років американська вертолітна компанія запропонувала цю концепцію.
Початкова ідея створення верстатів з ЧПК була розроблена в 1952 році Массачусетським технологічним інститутом, який виготовив три-фрезерний верстат з ЧПК. До середини-1950-х років цей тип фрезерного верстата з ЧПК використовувався для обробки деталей літаків. У 1960-х роках системи ЧПК і програмування ставали все більш зрілими та складними, а верстати з ЧПК використовувалися в різних галузях промисловості, але авіакосмічна промисловість залишалася найбільшим споживачем. Деякі великі аерокосмічні заводи були оснащені сотнями верстатів з ЧПК, головним чином різальних. Частини, оброблені з ЧПУ, включають цілісні панелі, балки, обшивки, перегородки, гвинти та порожнини форми для корпусів авіаційних двигунів, валів, дисків і лопатей, а також спеціальні поверхні порожнин для камер згоряння рідинних ракетних двигунів. Рання розробка верстатів з ЧПК була зосереджена на безперервному управлінні траєкторією.
Безперервне керування траєкторією, також відоме як керування контуром, вимагає, щоб інструмент рухався відносно деталі за попередньо визначеною траєкторією. Пізніше активно сприяли розробці верстатів із ЧПК із точковим -{2}}керуванням. Керування від-до-точки стосується переміщення інструмента з однієї точки в іншу, якщо він може точно досягти цілі, незалежно від шляху руху.
